Біль

          Біль, його так мало, але він всюди. У напрочуд щасливі години він може лише одинією каплею, один подихом отруїти все. Він створює сумніви, а сумніви нищать усе: дружбу, віру, кохання.  У певні моменти життя виникає всеохоплююча ейфорія блаженства, відчуття так званого абсолютного щастя, але.... але! Але лише малесенька невпевненість в собі чи в людині руйнує все, лущить на найменші часточки, ділить на атоми. І не залишається нічого. Саме в таку пустоту приходить біль, приходить малесеньким, слабким, але у вакуумі розроджується до розмірів гіганта, що от от розірве на шматки зсередини. Йому досить рахованих секунд аби перетворити ще учора усміхнену людину в сумного сноба...
         Розходяться пари, руйнуються сім`ї, сваряться друзі. А все через Що? А все через сумнів. Такий малееесенький малюк, що мило проповзає в душу і руйнує все, що здобувалось роками.
Хочеться його позбутись, хочеться не накручувати себе. Це можливо взагалі? якщо так, я хочу знати рецепт, це мені вкрай необхідно..